Древослів

Словник Української Мови

няньчення

[njɑnʲt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “няньчити“; догляд за малими дітьми, немовлятами, що включає годування, колихання, забавляння тощо.

  2. (переносно) Надмірна, пестлива опіка над дорослою людиною або ставлення до неї, як до малої дитини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. няньчення, р. няньчення, д. няньченню, з. няньчення, о. няньченням, м. няньченні, к. няньчення

Більше записів