нужний

[nuʒnɪj] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. (діал., заст.) Такий, що відчуває потребу в чомусь, потребує чогось; бідний, убогий, нестатній.

  2. (діал., заст.) Такий, що викликає співчуття, жалощі; нещасний, пригноблений, знедолений.

  3. (діал., заст.) Такий, що перебуває в скрутному становищі, у біді; потерпілий, постраждалий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. нужний, р. нужного, д. нужному, з. нужного, о. нужним, м. нужнім, к. нужний

Більше записів