нужний

1. (діал., заст.) Такий, що відчуває потребу в чомусь, потребує чогось; бідний, убогий, нестатній.

2. (діал., заст.) Такий, що викликає співчуття, жалощі; нещасний, пригноблений, знедолений.

3. (діал., заст.) Такий, що перебуває в скрутному становищі, у біді; потерпілий, постраждалий.

Приклади вживання

Приклад 1:
Нужний вiн тут, як п’яте колесо до воза. Лишнiй рот.
— Іван Карпенко-Карий, “Ivan Beztalanna”

Частина мови: прикментик () |