Значення
-
ІЗОЛЕЙЦИ́Н, -у, чол. Незамінна аліфатична амінокислота з розгалуженим бічним ланцюгом, що входить до складу білків усіх живих організмів; є важливим компонентом для синтезу гемоглобіну, регуляції рівня цукру в крові, росту та відновлення м’язової тканини. В організмі людини не синтезується, тому має надходити з їжею (міститься в м’ясі, яйцях, молочних продуктах, горіхах, насінні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізолейцин, р. ізолейцину, д. ізолейцинові, з. ізолейцин, о. ізолейцином, м. ізолейцині, к. ізолейцине