Значення
-
(у музиці) основна тональна одиниця, звук певної висоти, що має назву (до, ре, мі тощо) і позначення на нотному стані.
-
(переносно) відтінок, характерна особливість почуття, настрою, думки або поведінки.
-
(у кулінарії) різновид солодкого мигдалевого печива або коржика, традиційний для австрійської та німецької кухні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нут, р. нута, д. нутові, з. нута, о. нутом, м. нуті, к. нуте
Походження слова (Етимологія)
Слово «нута» є варіантом написання слова «нота» (музичний знак). Це запозичення з латинської мови через посередництво інших європейських мов. У латині «nota» означала «знак, позначка», а в музичному контексті — «знак для запису звуку». В українській мові слово закріпилося у формі «нота», але іноді трапляється написання «нута» під впливом народної етимології або діалектних особливостей.