Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма іменника «нуль», що вживається для позначення цифри 0 або позначення відсутності кількості, особливо в розмовній мові та при спілкуванні з дітьми.
2. (переносно) Людина, яка не має значного впливу, авторитету або соціального статусу; ніхто (в побутовому, часто зневажливому вжитку).
3. (у математиці, розм.) Графічне позначення цифри 0 у вигляді невеликого кружечка або крапки в середині кола.
Приклад 1:
І перехожий може потрапити з хрестика на нулик, не тільки повернувши назад, але й ідучи далі та перетинаючи лінію склейки (до того ж набагато швидше). Тоді зрозуміло, що в цій ситуації йому може зненацька видатися, ніби це місце він уже десь бачив і колись тут уже був, але поняття зеленого не має, як міг опинитися тут вдруге, якщо йшов від, а не до нулика.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”