мовотворчість

1. Здатність мови до утворення нових слів, словосполучень та мовних одиниць за допомогою власних засобів і внутрішніх закономірностей; словотворчий потенціал мови.

2. Процес творення нових слів, граматичних форм або мовних конструкцій у мові.

3. (У лінгвістиці) Сукупність способів і засобів утворення нових слів у певній мові.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |