Значення
-
Здатність мови до утворення нових слів, словосполучень та мовних одиниць за допомогою власних засобів і внутрішніх закономірностей; словотворчий потенціал мови.
-
Процес творення нових слів, граматичних форм або мовних конструкцій у мові.
-
(У лінгвістиці) Сукупність способів і засобів утворення нових слів у певній мові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мовотворчість, р. мовотворчості, д. мовотворчості, з. мовотворчість, о. мовотворчістю, м. мовотворчості, к. мовотворчосте