Словник Української Мови
Буква
1. Який викликає нудьгу, відчуття одноманітності, нецікавий; одноманітний, невиразний, позбавлений захоплення.
2. Який викликає фізичний дискомфорт, млявість, неприємне відчуття (зазвичай про стан здоров’я).
3. Який викликає сум, пригнічення, тугу; сумний, похмурий.
Приклад 1:
Сказала, що то непоганий роман, трохи старосвітський і нудний саме настільки, наскільки мусить бути нудною добра література. Я майже силоміць відірвав Її від книги і більше ніколи не приводив у Максову майстерню.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
По Володимировім одході Лаговський на самоті знов почував, що на нього находить прострація; і тіло — наче молотком потовчено, і в голові — наче болючий туман та нудний брак усяких путніх гадок, і в нервах — тягучий, заниваний біль. XXII Ось надійшов уже третій день, відколи Лаговський звалився в постіль.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
А нудний — синонім того самого, що й докучний… Піти, щоб на них наводити нудоту, а собі завдавати жалю вічною наочною згадкою про те, що минуло й не вернеться? Та вже ж і Данте каже, що то одна з найгірших мук — ricordare la felicita nella miseria[65]… їм скука, мені — жаль, гарна перспектива!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 4:
Хотiв був розбити пляшку на головi спецовiй, а потiм подумав… а тут, як нарочито, дощ дрiбний… та нудний. …На другий день, перший раз за все iснування комуни, на чорнiй дошцi стояло: «Тов.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”