Приклад 1:
Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… Ходить, бувало, восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до кого… Так минув рік; минає і другий; а вони – всі тройко (дітей не було) – похмурі, невеселі… Немає долі – немає й радості! Лягла зима.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Тут i без вас нудьга узяла, i печiнки до серця, так i чую, як пiдступають, – сказав пан сотник та й схиливсь на руку, та трохи таки чи й не пустив слiзочок пари-другої. ~ Горе менi, пане сотнику!
— Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”
Приклад 3:
Липня 19 [17.01 p.J., .в Стариці нудьгу, нудьга ж — душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим. Немає години, не придатної для занять корисними науками, і хто помірно, але постійно вивчає предмети, корисні як у цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання — не труд, а втіха.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Приклад 4:
Щоб краще помститися, він холодно процідив крізь зуби: — За три дні у вас знову буде світогляд веселіший… за три дні вас і наука знов тішитиме і буде вона вашим покликанням… і ніякого taedium vitae тоді не буде… А сьогодні — діло інакше: сьогодні вам неминуча нудьга… Самі ж мені казали колись: «Omne animal post coitum triste est…» Але ж, знаємо, тая tristitia не вічна: за три дні переминеться… — Може бути, високоповажний професоре!
— Тютюнник Григорій, “Вир”