мішечок

1. Зменшувальна форма до слова “мішок”: невеликий мішок, часто з м’якого матеріалу, призначений для зберігання або перенесення дрібних речей, сипких продуктів тощо.

2. Невелика, часто м’яка та гнучка ємність або оболонка, що містить щось всередині (наприклад, у техніці, біології): чайний мішечок, мішечок із порошком, насіннєвий мішечок у рослин.

3. В анатомії: невелика порожниста структура, оболонка або пухирець у тілі людини чи тварини (наприклад, синовіальні мішечки в суглобах).

Приклади вживання

Приклад 1:
Мені запам’яталося, що серед тих харчів, що їх ми одержали тоді, були олія, мед, трохи цукру і мішечок пшениці, і батько на Різдво зробив аж ціле відро куті. Це була моя перша більш-менш свідомо сприйнята кутя (смачнішої, здається, вже ніколи не було й не буде).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |