1. Те, що нещодавно введено, запроваджено; новий звичай, порядок, правило, метод тощо.
2. Процес впровадження чогось нового; дія за значенням «нововводити».
Словник Української Мови
Буква
1. Те, що нещодавно введено, запроваджено; новий звичай, порядок, правило, метод тощо.
2. Процес впровадження чогось нового; дія за значенням «нововводити».
Приклад 1:
Звісно, фіванське жрецтво не було в захопленні від цього нововведення, фараонові довелося вгамовувати його крутими методами. Врешті- решт фараон-реформатор вирішив діяти напролом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
У яких випадках застосовують фокус-групу: 112 a коли необхідно провести масове опитування; b коли необхідно одержати глибокі знання про предмет дослідження; c коли необхідно виявити цільові аудиторії; d коли необхідно виявити асоціації, перевірити нововведення на малій кількості людей.
— Самчук Улас, “Марія”