Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “нота” — невеликий за розміром або значенням музичний звук певної висоти, а також графічний знак для його позначення.
2. Переносно: легкий, ледь помітний відтінок, елемент чогось (почуття, настрою, якості тощо), що проступає в мові, поведінці, творі мистецтва.
3. У ботаніці: народна назва квітки конвалії або інших дрібних дзвінчастих квіток.
Приклад 1:
Відповіді батька означені цілим спектром відтінків: тут і нотка ніби легкого роздратування з невгамовної допитливості хлопця, і вимушена стриманість, і ледь помітна лукава посмішка, і явні недомовки, і прозорі натяки. На перше запитання батько відповідає: «Ці, синку, якраз співають».
— Михайло Драй-Хмара, “Kolomiiets Rostislav Kolomiiets”
Приклад 2:
В її голосi прозвучало одразу кiлька ноток: була тут i нотка поваги до того, до кого вона зверталася, i нотка ледве помiтного страху, i навiть нотка якоїсь тривоги. Але мужчину, мабуть, нiщо не зворушило.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”