ізоаміл, -а, ч., хім. Органічна сполука, одновалентний радикал ізоамілового спирту (C₅H₁₁-), що є ізомером амілу; входить до складу деяких складних ефірів, які використовують як розчинники або ароматизатори.
ізоаміл
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |