Словник Української Мови
Буква
1. Система державних органів та посадових осіб (нотаріусів), на які покладено обов’язок посвідчувати права, факти, що мають юридичне значення, а також складати інші нотаріальні дії для надання їм юридичної сили.
2. Сукупність нотаріусів, нотаріальних контор та органів нотаріального самоврядування як окрема професійна спільнота та інститут правової системи.
3. Посада, місце роботи нотаріуса; нотаріальна контора.
Приклад 1:
На пракФ тиці це означає, що уряд для підвищення ефективності корпоФ 227 Ðîçä³ë 6ративного сектору має докласти зусиль для створення екоФ номічних у вигляді фондового ринку, фінансових (рейтингові та оціночні агентства, міжнародні стандарти звітності) та праФ вових (суди, нотаріат) механізмів вільної купівліФпродажу прав власності [8, с.
— Котляревський Іван, “Енеїда”