Словник Української Мови
Буква
ІЗОБАР, -а, чол.
1. фіз., метеор. Лінія на географічній карті, діаграмі або графіку, що з’єднує точки з однаковим атмосферним тиском (у метеорології) або однаковим тиском у фізичних системах.
2. фіз., хім. Атом одного з двох або кількох хімічних елементів, які мають однакове масове число, але різні атомні номери (наприклад, аргон-40 і кальцій-40).
Приклад 1:
1-2 – ізобарний про цес ро з- ширення, 1-3 – ізобар– ний стиск. Робота, яку виконує газ при ізоба р- ному розширенні від об’єму 1V до 2V , до- рівнює ( ) ( )1212 TTRmVVppdVA 2 1 V V −=−== ∫ µ , де використано рівняння Клапейрона – Менделєєва.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
ізобар-аналогові стани і р е- зонанси в області середньотяжких ядер (ідент и- фіковано 27 ізобар -аналогових ст анів в ядрах з непарним А≤41). Визначив (1969 р.)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
340 0,040 0 0,327 0,473 0,492 E, MeB 0,617 6,203 Бета – розпад β – розпадом називається процес самочинного перетворення нестабільного ядра в ядро- ізобар із зарядом, який відмі н- ний на 1Z ±=∆ , за рахунок випускання еле- ктрона (позитрона) або захоплення еле к- трона. Період піврозпаду β – радіоактив- них ядер змінюється від с10 2−≈ до 15102 ⋅ років.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”