Спеціально уповноважена державою особа, яка займається посвідченням різних юридичних фактів і документів (наприклад, підписів, копій, угод), а також наданням інших нотаріальних послуг для надання їм юридичної сили та достовірності.
нотаріус
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нотар, нотаруш — нотаріус. н у д к о — нудно, тоскно.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |