Значення
-
Властивий комусь характер, вдача, звички, які виявляються в поведінці, ставленні до оточуючих (зазвичай з відтінком неодобрення — упертий, свавільний, важкий характер).
-
(перен., розм.) Норовливість, упертість, неслухняність (про тварин, рідше — про предмети).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. норов, р. норову, д. норову, з. норов, о. норовом, м. норові, к. норове