норовливість

Властивість за значенням прикметника “норовливий“; упертість, сваволя, неслухняність, схильність до своєрідних, часто непередбачуваних витівок або вибриків (переважно про тварин, особливо коней).

Рідше — вперта, непоступлива вдача, характер людини; зарозумілість, чванливість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |