1. Філософсько-правова концепція, що розглядає право як замкнену систему чистих норм, позбавлених соціального, історичного чи психологічного змісту, яка ґрунтується на ієрархії вищих і нижчих норм (нормативна теорія права Ганса Кельзена).
2. У ширшому сенсі — методологічний підхід у соціальних та гуманітарних науках, що наголошує на першочерговому вивченні норм, правил, ідеальних моделей та інституцій, а не реальних процесів і практик.
3. У побутовому вживанні — надмірна прихильність до формальних правил, нормативів, регламентів, часто зі зневагою до практичної доцільності; бюрократизм, формалізм.