Словник Української Мови
Буква
1. Скорочене позначення ноктюрну — музичної пієси ліричного, мрійливого характеру, що поширилася в XIX столітті.
2. У морській справі: одна з восьми частин горизонту, що відповідає напрямку на північ (північний нок) або на південь (південний нок); також — вістря, кінчик реї, що виступає за борт судна.
Приклад 1:
Він покинув це місто — як нині з’ясувалось, назавше — ранньої осени 92-го року, влаштувавши на залізничному вокзалі прощальну акцію «Дванадцять найкращих коха нок». І кожній з них залишив щось від себе, якусь частку, a kind of magic !.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Я зводив коханців і коха нок, я змішував їхні тіла, це було тісто!.. Я зводив суперників!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Пособорували генеральшу у обідню годину, а на ранок і по душі продзвонили… Доїхала-таки її дівка Уляна!! Не вспіли генеральшу поховати, як приїхав з полку cтарший панич – тепер уже якийсь там поручик, чи що.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 4:
Бувало, у неділю, після обіду, прийде у шинок та й почне теревені точити, та все по-письменному, по-церковному… Зійдуться у шинок людці розважитись, з людьми посидіти, побалакати; візьмуть півкварти, кварту, щоб було чим горло промочувати – і діда не минуть. Тоді він хоч до світа вже [буде] сидіти та брехати, аби слухали.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”