Властивість за значенням прикметника “незцілимий“; стан, коли щось неможливо зцілити, вилікувати або відновити.
У переносному значенні — стан стійкого психологічного болю, душевної травми або моральної шкоди, які не піддаються загоєнню.
незцілимість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |