1. Такий, що не зникає, не пропадає; вічний, невмирущий.
2. Уживається як складова частина власних назв, що вказують на незнищенність, вічність (наприклад, у назві пам’ятника «Незникний полк»).
незникний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |