Значення
-
Властивість або стан того, що неможливо підрахувати, перерахувати або визначити точну кількість; незчисленність.
-
У математиці (теорія множин) — властивість нескінченної множини, потужність якої не є зліченною, тобто її елементи не можна поставити у взаємно однозначну відповідність з натуральними числами.
-
У філософії та релігії — невичерпність, безмежність, абсолют, що не піддається обчисленню чи вимірюванню (наприклад, про Бога).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незлічимість, р. незлічимості, д. незлічимості, з. незлічимість, о. незлічимістю, м. незлічимості, к. незлічимосте