1. Властивість за значенням прикметника “незбірний”; відсутність збірності, нездатність до об’єднання в єдине ціле; роздробленість, роз’єднаність.
2. У граматиці: лексико-граматична категорія іменника, що означає позначення речі, яка не підлягає лічбі та не утворює форми множини (наприклад, назви речовин, абстрактні поняття, власні назви).