Значення
-
Стан, коли людина працездатного віку не має оплачуваної роботи, офіційно визнана безробітною та активно її шукає; безробіття.
-
(Економіка) Макроекономічний показник, що відображає частку незайнятого (безробітного) працездатного населення в загальній чисельності робочої сили країни чи регіону.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незайнятість, р. незайнятості, д. незайнятості, з. незайнятість, о. незайнятістю, м. незайнятості, к. незайнятосте