незавершеність

Значення

1. Властивість або стан того, що не доведено до кінця, не має остаточного вигляду або логічного завершення; неповнота, незакінченість.

2. У літературознавстві та мистецтві — художній прийом або якість твору, за якої автор навмисно залишає розвиток сюжету, характеру героя чи іншу складову відкритою для інтерпретації глядача або читача.

3. У психології — відчуття внутрішньої напруги або дискомфорту, викликане перериванням дії, невиконаним завданням або нездійсненим наміром (часто у зв’язку з “ефектом Зейгарнік”).

Правопис та відмінювання