неповнота

[nɛpoʋnotɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Властивість або стан того, що є неповним, містить не всі необхідні елементи, частини або відомості; незавершеність, частковість.

  2. (У логіці, математиці, теорії систем) Властивість формальної системи, за якої в ній існують такі висловлювання (твердження), які не можна ні довести, ні спростувати в межах самої цієї системи.

  3. (У документознавстві, діловодстві) Недолік документа, що полягає у відсутності обов’язкових реквізитів, інформації або невідповідності встановленій формі, що обмежує його юридичну силу або ускладнює використання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. неповнота, р. неповноти, д. неповноті, з. неповноту, о. неповнотою, м. неповноті, к. неповното

Більше записів