Властивість або стан того, що не має кінця, межі або завершення; нескінченність, безкінечність.
Філософський або художній термін, що позначає ідею нескінченного тривання, розвитку або простору, відсутність фінального стану.
В літературознавстві — характеристика твору, сюжету або образу, що створює враження відкритості, продовження за текстом або свідомої незавершеності форми.