Значення
-
Властивість або стан того, що не має кінця, межі або завершення; нескінченність, безкінечність.
-
Філософський або художній термін, що позначає ідею нескінченного тривання, розвитку або простору, відсутність фінального стану.
-
В літературознавстві — характеристика твору, сюжету або образу, що створює враження відкритості, продовження за текстом або свідомої незавершеності форми.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незакінченість, р. незакінченості, д. незакінченості, з. незакінченість, о. незакінченістю, м. незакінченості, к. незакінченосте