Значення
-
Стан, коли людина або група людей не відчувають внутрішнього заспокоєння, душевної рівноваги; тривожність, непокій, збудженість через незадоволеність чимось, невирішеність проблеми або очікування чогось.
-
Властивість бути незаспокоєним, невгамовним, схильним до хвилювань і пошуків; невгамовність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незаспокоєність, р. незаспокоєності, д. незаспокоєності, з. незаспокоєність, о. незаспокоєністю, м. незаспокоєності, к. незаспокоєносте