тиртиця

[tɪrtɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Тлумачення із “Словника української мови”* Т И РТ И ЦЯ , і, ж,, діал. Дошка . Коло тартака складені купи претовстих колодок ялини та тертиць (Н.- Лев ., II, 1956, 392); Серед хати з тертиць збитий , Білим обрусом прикритий , Вмаєний квітками стіл (Фр., XII, 1953, 387).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тиртиця, р. тиртиці, д. тиртиці, з. тиртицю, о. тиртицею, м. тиртиці, к. тиртице

Більше записів