1. (медичний термін) Патологічний стан, при якому порушується нормальний процес зрощення країв рани або перелому кістки, що призводить до утворення незамкнутого дефекту тканин (наприклад, незарощення кісток черепа у новонароджених).
2. (біологічний/ембріологічний термін) Вроджена вада розвитку, що характеризується відсутністю або неповним змиканням (закриттям) анатомічних структур організму під час ембріогенезу (наприклад, незарощення верхньої губи, твердого піднебіння, дуги хребців).