1. Який не має закінчення, не завершений; безкінечний, нескінченний.
2. У математиці: такий, що не містить усіх своїх граничних точок; відкритий.
3. У лінгвістиці: про склад — такий, що закінчується голосним звуком.
Словник Української Мови
Буква
1. Який не має закінчення, не завершений; безкінечний, нескінченний.
2. У математиці: такий, що не містить усіх своїх граничних точок; відкритий.
3. У лінгвістиці: про склад — такий, що закінчується голосним звуком.