Власна назва, що позначає філософсько-етичну категорію в українській філософській думці, зокрема в працях Григорія Сковороди, що означає внутрішню, духовну свободу людини, її незалежність від зовнішніх обставин, пристрастей і матеріальних благ; стан самодостатності та незворушності духу.
У ширшому вжитку — стан або якість бути невдержимим; нестримність, незвладність, нездержаність у висловлюваннях, почуттях або діях.