Значення
-
Властивість або стан того, що не є замкненим; відсутність меж, обмежень або завершеності, здатність до розвитку, змін або продовження.
-
У математиці (топології) — характеристика множини, яка не містить усіх своїх граничних точок, тобто її доповнення є відкритою множиною.
-
У психології та філософії — характеристика особистості, системи чи процесу, що передбачає відкритість зовнішнім впливам, новому досвіду та внутрішнім змінам.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незамкненість, р. незамкненості, д. незамкненості, з. незамкненість, о. незамкненістю, м. незамкненості, к. незамкненосте