Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ТИР И РИ , виг. Уживається як присудок на означення розмови , бесіди . Кума з кумою тирири – свині моркву порили (Номис, 1864, № 12950).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тирири, р. тирирів, д. тирирам, з. тирири, о. тирирами, м. тирирах, к. тирири
Походження слова (Етимологія)
Вигук, що передає звуки скрипки або веселощі, а також може означати гучну забаву чи радість. Походить від звуконаслідування, подібного до ‘тинди-ринди’, і пов’язане з дієсловами на кшталт ‘тирикати’ (погано грати на скрипці) та ‘тирлигач’ (поганий музикант).