1. Такий, що не видно, не помітний; непомітний, невидимий.
2. Який не привертає до себе уваги, неяскравий, непоказний; непомітний.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не видно, не помітний; непомітний, невидимий.
2. Який не привертає до себе уваги, неяскравий, непоказний; непомітний.
Приклад 1:
Невидний і нечутний чийсь незнаний дотик і трав, мов струн поземних, супровід зелений. Для розуму зачинені, невидні двері відчинить звук, мов ключ, мов ключ чуття несхибний.
— Невідомий автор, “Zieliena Ievanghieliia Boghdan Ighor”