Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не привертає до себе уваги, не помічається оточуючими; малопомітний, непоказний.
2. Який відбувається або існує безслідно, без видимих ознак, так що його важко виявити; невловимий.
3. Який не має виразних, помітних ознак, особливостей; нічим не вирізняється.
Приклад 1:
В чому ж річ?І тоді невиразним болем, як нудота, як страшний сон, зринув спогад, що він так шалено гнобив його, стирав, витравлював його сліди в свідомості, аж поки обернув його в непомітний рубець, що тільки іноді кров’ю сочив, — спогад про Надійку. Ця дівчина, що ще недавно так його вабила, враз стала його кошмаром.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
— нескінченна одиниця що на безмір ділиться… хтось покидає нас бо вже повертається… невтаємничений бачить… хто не трава — хай про траву не говорить… бо не ввійти якщо ти колись не виходив… 296 — це непомітний апарат… — я помітив що він непомітний… голос: але мале не має межі… хтось мене кликав здалеку але дерева виросли і корабель ніколи не прибуде… голос: могилами стали наші скарби скарбами — могили… ФОРМУЛА я бачу що ти щось бачиш… — все переходить в свою протилежність щоб зберегтися — а затишок? — це затуплений меч… тріщини у дзеркалі — весна чи осінь?
— Невідомий автор, “Mikola Sluga Pivoniyi”