Словник Української Мови
Буква
1. Якого не можна впіймати, схопити або затримати; який уникає переслідування, стеження чи покарання.
2. Який важко або неможливо помітити, сприйняти органами чуття; ледь вловимий, нечіткий, неясний.
3. Який важко або неможливо зрозуміти, осягнути розумом; невідчутний, невідомий, таємничий.
Приклад 1:
Інша справа вночі, та ще коли забирано партіями… Тоді в камері стояла гнітюча тиша — якийсь невловимий людський інстинкт приречених нашіптував жаскі припущення, сіяв тривогу. Чи, може, це тому, що в людській природі взагалі лежить містичний страх перед самою ніччю, перед темрявою.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”