НЕВ’ЯНСЬКІ́Т, чол. рід, мінер. Мінерал класу силікатів, різновид епідоту, що містить у своєму складі марганець; має характерний рожевий, червонуватий або фіолетовий колір. Використовується як ювелірний або виробний камінь. Названий за місцем першознахідки — біля міста Нев’янськ на Уралі.
нев’янськіт
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |