НЕВСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не може довго всидіти на місці; непосидливий, рухливий, метушливий.
невсидючий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
НЕВСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не може довго всидіти на місці; непосидливий, рухливий, метушливий.
Відсутні