НЕВРАПРАКСІЯ, -ї, жін., мед. Оборотне порушення провідності нервового імпульсу вздовж аксона без його анатомічного пошкодження, що виникає внаслідок здавлення, струсу або ішемії нерва та проявляється тимчасовою втратою рухової та/або чутливої функції.
неврапраксія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |