1. Який не знаходить спокою, постійно перебуває в русі, тривозі, хвилюванні; неспокійний, непосидющий.
2. Який виражає неспокій, тривогу, стурбованість.
3. Який порушує спокій, тишу, звичний перебіг життя; невгамовний, бешкетний.
невпокійний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ой, який він мені огидний та бридкий, то я вам і сказати не можу… Доведеться, мабуть, покинути свою школу… Було це, кажу, як у сні, швидко забулося, і тепер спливло, як нерозгадана колись загадка… Село було тихе… Школа стояла за селом, і щовечора було видно, як світились у селі на часинку каганчики, кволі, мутні — блиснуть і швидко гаснуть… Тільки вряди-годи невпокійний дяк зґвалтує темну ніч, з гуком, з брязком розбиваючи папліскою попівські вікна. Погомонять — і знову тихо і темно, а під солом’яними дахами ніби шашелі гризуть.
— Степан Васильченко, “Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”
Частина мови: прикментик () |