Значення
-
Власна назва, що позначає філософсько-поетичний термін, введений українським письменником і мислителем Іваном Франком для позначення вічності, безсмертя духу, ідеї або твору; здатність пережити час, залишитися в пам’яті нащадків.
-
У ширшому вжитку — символічне позначення вічного життя, безсмертя, нетлінності (часто стосовно мистецтва, слави або національного духу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невмирущість, р. невмирущості, д. невмирущості, з. невмирущість, о. невмирущістю, м. невмирущості, к. невмирущосте