Значення
-
Історична особа, яка застосовувала самобійство — давній звичай добровільного обрядового самогубства після смерті свого володаря (князя, воєначальника) з метою супроводжувати його в потойбічний світ; також загальна назва для тих, хто скоював такі дії.
-
Переносно: людина, яка своїми діями, поведінкою або переконаннями систематично шкодить самому собі, руйнує власне життя, становище або здоров’я.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самобієць, р. самобійця, д. самобійцеві, з. самобійця, о. самобійцем, м. самобійцеві, к. самобійцю