самобієць

1. Історична особа, яка застосовувала самобійство — давній звичай добровільного обрядового самогубства після смерті свого володаря (князя, воєначальника) з метою супроводжувати його в потойбічний світ; також загальна назва для тих, хто скоював такі дії.

2. Переносно: людина, яка своїми діями, поведінкою або переконаннями систематично шкодить самому собі, руйнує власне життя, становище або здоров’я.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |