НЕВІ́СТЧИН, -а, -е. Прикметник до невістка; який належить невістці, пов’язаний з нею. Невістчина турбота про свекруху була щирою.
невістчин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
НЕВІ́СТЧИН, -а, -е. Прикметник до невістка; який належить невістці, пов’язаний з нею. Невістчина турбота про свекруху була щирою.
Відсутні