невідлучність

1. Властивість або стан за значенням прикметника “невідлучний“; перебування постійно поруч, відсутність розлучення, нероздільність.

2. У логіці та математиці: властивість операції або відношення, яка полягає в тому, що результат залишається в межах тієї самої множини (наприклад, для натуральних чисел сума та добуток є невідлучними операціями).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |