Значення
-
Властивість або стан за значенням прикметника “невідлучний“; перебування постійно поруч, відсутність розлучення, нероздільність.
-
У логіці та математиці: властивість операції або відношення, яка полягає в тому, що результат залишається в межах тієї самої множини (наприклад, для натуральних чисел сума та добуток є невідлучними операціями).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невідлучність, р. невідлучності, д. невідлучності, з. невідлучність, о. невідлучністю, м. невідлучності, к. невідлучносте