1. Властивість або стан того, що неможливо розділити, поділити на частини; цілісність, єдність.
2. (У філософії, теорії систем) Фундаментальна характеристика об’єкта, яка втрачається при його поділі на складові; органічна єдність, що не зводиться до суми властивостей окремих частин.
3. (У граматиці) Властивість складних слів, словосполучень або морфем залишатися єдиним цілим, не піддаватися розриву іншими словами або морфемами.