Словник Української Мови
Буква
1. Військовий заряд (часто заритий у землю або замаскований), що вибухає при натисканні, ударі або іншому впливі; міна.
2. Старовинна назва гримучої ртуті.
3. Застаріла назва копальні, рудника або шахти.
4. У спорті (футбол) — сильний удар по м’ячу з низької траєкторії.
Приклад 1:
Той холодний порох — увесь по-мішаний з пересохлим розпорошеним кінським гноєм, з дрібним піском, вапном і грузом, бо за літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці, а тепер, як літо мина, то вони нашвидкуруч добудовуються. Та вже ж не лучче в Москві бува в серпні і під ту пору, як ллється дощ і шляхи та тротуари вкриваються липучим брудним калом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Мина літо, мина й друге, А на третє линуть Преславнії компанійці В свою Україну. Іде військо, іде й друге, А за третім стиха — Не дивися, безталанна, — Везуть тобі лихо.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Дні минули, Місяці минають, Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць, осьмий, Уже й дев’ятий настає. Настане горенько твоє!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”