Значення
-
Властивість або стан того, що не може бути відокремлене, відділене або розділене на складові частини без втрати сутності, цілісності або функціональності.
-
У філософії та теорії систем — фундаментальна ознака цілісного об’єкта чи явища, що існує та розглядається лише як єдине, неподільне ціле, частини якого тісно взаємопов’язані та взаємообумовлені.
-
У політичному та державному контексті — принцип, що закріплює цілісність і неподільність території, суверенітету чи юрисдикції певної держави чи утворення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невідділюваність, р. невідділюваності, д. невідділюваності, з. невідділюваність, о. невідділюваністю, м. невідділюваності, к. невідділюваносте