Властивість або стан того, що не може бути відокремлене, відділене або розділене на складові частини без втрати сутності, цілісності або функціональності.
У філософії та теорії систем — фундаментальна ознака цілісного об’єкта чи явища, що існує та розглядається лише як єдине, неподільне ціле, частини якого тісно взаємопов’язані та взаємообумовлені.
У політичному та державному контексті — принцип, що закріплює цілісність і неподільність території, суверенітету чи юрисдикції певної держави чи утворення.