НЕВІЧ, присл., заст., поет. Уживається як складова частина власної назви або терміна, що позначає щось минуще, недовговічне, приречене на зникнення або забуття; навіки, назавжди (у значенні заперечення вічності).
невіч
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |