1. Такий, що не вгаває, не припиняється; безперервний, постійний, невпинний.
2. (Про людину) Надзвичайно енергійний, жвавий, невтомний у своїх діях чи виявах.
невгавний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Спершу крики й тупотняву чути було й поблизу, але згодом усе вщухло тут, i тiльки там, де ясно шугало вгору полум’я, чути було невгавний поплутаний галас людського стовпища. Коноводи зрозумiли, що люди з близьких до краю вулиць уже побiгли на пожежу.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”
Частина мови: прикментик () |